Якою мовою в українських школах викладатимуть російську? - Думка

Я вчився в російській школі — одній із двох у моєму рідному Ніжині, що на Чернігівщині. Загалом місто мало на той час чотирнадцять шкіл. Чому ж тоді батьки вибрали для мене місце навчання не з-поміж дванадцяти, а з-поміж двох? Бо більшість українських шкіл тоді була восьмирічками. Тобто пропонували неповну середню освіту.


"Російська школа" в радянські часи означала передусім російську мову викладання. А ще — можливість не вчити українську. І хоч укрмову й літературу в російських школах викладали (з другого класу), проте окремих учнів звільняли й від цих уроків. Досить було заяви від батьків, у якій вказано: дитина є етнічним росіянином (рідше вказувалося інше походження). Це означало, що під час уроків української, якщо вони були останніми, звільнені могли йти додому. Або ж приходити пізніше, якщо українська на порядку денному була першою.


Що цікаво, ми, не звільнені, мали в молодших класах підручники під назвою "Рідна мова", а ті, хто української не вивчав, — "Родная речь".


Цю практику витягнули з глибин пам’яті свіжі заяви очільниці Міністерства освіти України Ганни Новосад. На перший погляд, головна освітянка нарешті вирішила радикально навести лад у мові шкільної освіти. Вже з вересня поточного року школи, які в початкових класах навчали російською (таку можливість законодавство давало), перейдуть на українську. Вчителі російськомовних шкіл матимуть можливість підвищити мовну кваліфікацію, пройти перепідготовку, курси. Усе — коштом держбюджету. А діти з російсьмовних шкіл матимуть люфт на адаптаційний період.


Опоненти вже волають про насильницьку українізацію й чергове кричуще порушення прав. А якщо ідеологічний супротивник біситься, значить усе робиться правильно. Проте є одна обставина, котра породжує низку питань, непозбувно бентежить та ставить перемогу здорового глузду під сумнів.


"Рідна мова і література викладатиметься російською. Плюс є можливість факультативів та позакласного навчання. А початкова школа залишається рідною мовою", — заявляє пані Новосад. І далі мовби заперечує сама собі: "Нам зараз насправді важливіше підготувати вчителів, щоб вони були готові викладати державною мовою". Таким чином очільниця МОН розділяє дві мови: рідну й державну.


Нібито нема до чого присікатися. Мовну дискримінацію в Україні вигадали й просувають передусім російські пропагандисти та проросійсько налаштовані співгромадяни. На мову у побуті ніхто не зазіхає. Але ж ідеться про школу як, власне, держану установу, де навчання цілком логічно перевести на українську як державну.


Вона ж — рідна для переважної більшості українців. Свіжі опитування, проведені фондом "Демократичні ініціативи" та Центром Разумкова, показали: 70% із нас не підтримує надання російській статусу другої державної. Причому така сама кількість українців за те, аби російську вільно використовувати у приватному житті. Проте школа — державний заклад і це аж ніяк не приватний простір.


І вишенька на тортик: половина опитаних згодна з тим, що державні службовці в робочий час мають спілкуватися українською. Але ж вчитель, якщо йдеться не про приватні школи, — це, власне, державний службовець.


То яку ж мову вважає "рідною" Ганна Новосад? Якщо чіплятися до слів, то рідна мова українців — українська. Вона ж — єдина державна. З огляду на це, намір викладати "рідну мову" російською не вкладається в голові. Якщо ж не чіплятися, то пані міністр пропонує лишити початкову школу з російською мовою викладання. Принаймні ту її частину, що маємо зараз.


У чому прихований смисл, якщо з п’ятого класу діти все одно переходять на українську? Ймовірно, російську мову та літературу як предмети в школах залишать, викладатимуть мовою оригіналу. І саме її очільниця МОН іменує "рідною".


Відтак цей здогад підкидає інші питання. Зокрема, щодо статусу російської мови в системі української освіти. Колись Дмитро Табачник, будучи на посаді голови МОН, пропонував зробити її іноземною. Але так хитро, щоб для вивчення іноземної учні мали альтернативу: англійська, німецька, іспанська, французька чи російська. Нині Ганна Новосад визначила уроки російської як уроки "рідної". А якщо для частини учнів вона не рідна — від вивчення російської звільнятимуть, як колись звільняли від вивчення української? Й школярі зможуть прогулювати уроки в той час, як інші вчать Пушкіна з Лермонтовим.


У школі, де навчається мій син, уроків російської мови нема. Що не заважає дітям вільно володіти російською та вчити літературу в загальній програмі із зарубіжки.


Очільниця МОН уже заспокоює наляканих українізацією батьків: перевчитися з російської на українську дітям значно простіше, ніж, наприклад, з угорської. В цьому я Ганну Новосад підтримую. Але в такому разі навіщо залишати російську в початковій школі, якщо все одно потім доведеться перенавчатися?


Логіка процесу вимагає ухвалити лише два рішення. Перше — з 1 вересня 2020 року навчання в середній школі переводиться на українську як державну в 100% середніх шкіл. Друге, дещо складніше — визначитися нарешті зі статусом російської в Україні. Вона залишатися мовою побуту й приватного спілкування. Частково — і тут нема спротиву — може лишатися мовою ЗМІ. Натомість російську літературу цілком прийнятно викладати разом із іншою іноземною. Щодо окремих уроків російської мови як рідної… Боюся, такий підхід нагадуватиме описані вище радянські практики.


Джерело статті: “https://expres.online/opinion/yakoyu-movoyu-v-ukrainskikh-shkolakh-vikladatimut-rosiysku”